Click to order
Total: 
ПІБ
Ваш номер телефону
Місто доставки
Номер відділення Нової Пошти
Коментар для нас:
Спосіб оплати
Прокачайся разом з нами
Підписуйтесь на наш телеграм канал і тоді ви точно не пропустите наші круті статті
історії

У мене є тату.
І що?

23 Травня 2020
Переглядів: 5795
історії
У МЕНЕ Є ТАТУ.
І ЩО?
13 Травня 2020
Переглядів: 5795
Є тату - означає точно сидів у в'язниці. Дівчина з тату - 100% вона легкої поведінки. Але ж камон, ми живемо у 2020 році. Звідки в людей з'являються такі думки? Художнє татуювання - це вид мистецтва, і основне його завдання - це приносити естетичну насолоду власнику.
Ставитися негативно та упереджено до людини з тату, як мінімум, немає сенсу. Адже це її особиста справа. Ми підготували для вас цікаву історію про людину, яка живе щасливо та любить свої татуювання на тілі. Що з нею не так? Чи все так?

Дитинство по Фрейду

Я жив з бабусею майже все своє дитинство. Мої батьки розлучилися, коли мені було 5 років. Татові було все одно на моє життя, а мамі довелося поїхати в Іспанію на заробітки, щоб хоч якось забезпечувати нам нормальні умови для життя. Вона приблизно раз на рік старалася до нас приїжджати, привозила подарунки та знову їхала на роботу.

Я жив та розвивався собі, як звичайна дитина. За мамою, звісно сумував, але бабуся завжди знаходила чим мені зайнятися - записувала мене на всі можливі гуртки в місті. Також у мене були друзі, з якими ми проводили дуже багато часу: їздили ще на таких старих колишніх велосипедах на річку, прогулювали уроки в школі, обмальовували балончиками старі будинки, ті, що будувалися ще за часів Першої світової війни. Треба було ж мені якось реалізовувати всі свої навички з художньої школи. Бо малювати різні пейзажі та натюрморти вже просто набридало. Моєю темою завжди були різні черепи, чорти й так далі. Я порушував спокій свого міста, бо завжди, коли люди проходили біля цих розмальованих стін, їхній вираз обличчя показував не надто приємне здивування: очі примружувалися, лоб морщився, а усмішка, якщо вона була, зникала. Але мені було весело.

Потім я приходив додому, придумував для бабусі, як пройшов мій день в школі та сідав дивитися фільми. Тоді в мене був ще відеомагнітофон Panasonic і дуже багато різних касет. Коли мама запитувала, що мені привезти з-закордону в якості подарунка, я завжди просив нову касету з фільмом, який нещодавно вийшов на екрани. Мої однокласники ще навіть не чули про існування цих стрічок, а я вже переповідав їм, про що там йдеться. До речі, таким чином я вивчив іспанську мову. Бо в оригіналі тоді було складно дістати, а я був фанатом американських чи британських продакшнів. Тому дивився в іспанському перекладі. Спочатку було досить незвично, але потім звик і вже навіть не міг сприймати оригінал або російський переклад. Українських студій перекладу тоді ще не було. Або вже були, але бралися перекладати тільки якусь одну вузьку нішу. Коротше, No hay problema (но ай проблєма) - фраза, яку я найчастіше чув у фільмах. Означає «немає проблем, все ок».

Як почалася історія з тату

Одного разу мама подарувала мені касету з фільмом «Пам'ятай» режисера Крістофера Нолана. Колись я ще не так звертав увагу на акторський склад, режисерів і так далі. Це я вже зараз розумію, чиї фільми формували мою особистість. Так от, головного героя Леонарда в цьому фільмі грав Гай Пірс, який ще грав Олдріча Кіліана в «Залізній людині 3». Фільм «Пам'ятай» розповідає про хлопця, в якого була амнезія, і він забував різні події та деталі свого життя. Його дружину вбили, а він навіть не був впевненим у тому, чи це не зробив він. Він хотів знайти вбивцю. Йому було складно продовжувати жити, забуваючи все, тому на кожну важливу подію він робив собі тату з текстом. Герой навіть міг забути елементарно поїсти. Кожне тату має свою асоціацію, яка дозволяла йому моментально згадувати ту чи іншу подію. До кінця фільму він був повністю ними забитий. Наприклад, «поїсти», «не довіряй», «купити фотоплівку», «ніколи не відповідай на дзвінки» та інші.

Тоді в мене вперше з'явилася думка про те, що я теж хочу собі тату. Мені тобі було 14 років. Не такі тату, як в Леонарда і бажано без амнезії, але якісь малюнки на тілі точно хотів. Потім подивився «Пірати Карибського моря» та «Гаррі Поттера». Мені якось по-особливому подобалися тату Джека Горобця та Сіріуса Блека. Напевне, більшість людей навіть не помічала їх.

Вечеряємо якось з бабусею, я кажу:
- Ба, хочу собі набити тату. Навіть вже знаю майстра і що буду набивати.
- Що? Так, буде тобі 18 років, тоді роби, що хочеш. Зараз навіть не заїкайся мені про це. Їж.

Хоч я був ще тим хуліганом, але бабусю зайвий раз нервувати не хотів. Чемно чекав повноліття.

Отож мені виповнилося 18 років, а на наступний день я вже був записаний в тату-салон. Довго вибирав майстра, дивився його роботи, відгуки, стерильність - коротше все, щоб повністю йому довіритися. Я прийшов із власним дизайном - змалював тату, яке було на грудях у Джека Горобця. Це був Веселий Роджер, скелет з кістками по-простому, а знизу підпис «sans pays», що з французької означає «громадянин світу», типу бродяга. Пам'ятаю, коли бабуся запитала, що це означає, то я сказав якийсь інший переклад, щось більше просте і позитивне. Ага, під черепом.

Виявилося, що бити тату на ребрах набагато болючіше, ніж я собі уявляв. В один момент у мене навіть пішли сльози. Представте собі 90-кілограмового хлопця, який ледь не кожного дня ходить в спортзал, слідкує за харчуванням, дивиться бойовики та трилери, малює черепи, а тут лежить в тату-салоні та пускає слізки від майстра. Я теж не міг уявити.

Мама напевне й досі думає, що мої тату зітруться. У неї був трішки шок, але я намагався її переконати, що тату не змінять мене всередині. Я й надалі залишуся її улюбленим сином, з яким у неї хороші стосунки та завжди є про що поговорити.

Чи все закінчується на одному тату

На одному тату я, звісно, не зупинився. Це у всіх так - хочеться ще й ще, якийсь особливий вид залежності. Ще через 2 місяці ми разом з моєю тодішньою дівчиною зробили парні тату - дати народження одне одного. Про що я тобі думав? Через рік ми розсталися, хто б сумнівався, - і довелося перебити це татуювання іншим. Бо все-таки кожного разу, коли я на них дивився, ставало ніяково, з'являлися спогади, які потрібно було забути. Поверх тих цифр мені набили геометричні фігури. Це вийшло все одно класно, наче так і задумувалося.

Одного разу я був в компанії своїх знайомих з району. Ми гуляли, говорили і вирішили, що треба терміново цього ж вечора зробити комусь тату. Окей, ми були не сильно тверезі, тому на п'яну голову вирішили зіграти камінь - ножиці - папір. Хто програє, той набиває собі тату, яке виберуть інші. Хто ж програв? Звісно, що я. Я довго намагався відмовитися, але мої ораторські здібності під дією алкоголю були нижче дна. Не встиг зрозуміти, як ми вже прийшли в тату-салон.

Насправді, це було більше схоже на сарай зі стільцем для майстра та лежаком для клієнта. Пляшка спирту як дезінфектор, брудна ганчірка для протирання поверхні, ледь жевріюча лампа та беземоційний майстер. Він головою показав мені на лежак, я ліг животом донизу. Знайомі шепнули йому на вухо, яке тату має бути на моєму тілі, майстер взявся до роботи. Здається, на половині сеансу я заснув. Усвідомити своє тату я зміг вже на ранок, коли виспався. І це був дуже прикрий момент, бо чого-чого, а метелика на поясниці я точно не очікував. Тоді навіть крикнув матюки на всю квартиру. Взявся за голову, почав дзвонити знайомим, щоб запитати, що вчора відбувалося. Вони самі не пам'ятали, але спільними зусиллями ми згадали більше частину. Вони пообіцяли оплатити мені наступний сеанс, щоб покрити того клятого метелика. Так у моєму житті з'явилися моє 4 та 5 татуювання.

Зараз мені 32, ні про жодне своє тату я не шкодую. А їх у мене 12. Родичі тисячу разів казали, що так мене ніхто не візьме на роботу. Кому треба такий «зек»? От зараз я офіційно можу сказати, що ні одного разу мені ще не відмовили на співбесідах через мої татуювання. Так, можливо якби я хотів стати офісним працівником якоїсь державної установи, то роботодавець би спочатку добряче подумав, чи хоче мене до себе брати. Але в будь-якому випадку потрібно дивитися спочатку на людину зсередини, потім на її тіло. Якщо не мати тату на обличчя чи шиї, то спокійно можна працювати навіть вчителем у школі, прикриваючи тату одягом, якщо цього потребує дрес-код.

Це історія мого тіла та мого життя. Я сам відповідальний за кожне набите тату та кожен сенс, який туди був вкладений. Мені не складно набити ще одне тату, якого б розміру воно не було. Головне - це мати бажання та усвідомлювати, що це назавжди. Потрібно добре думати перед кожним своїм вчинком.
Не подобається, коли люди підходять і починають допитуватися, що це за тату та що воно означає. Народ, вам все одно не зрозуміти. Бо це йде далеко з глибини душі, і ніхто, крім мене не зможе це осягнути на 100%.
P.S.
P.S.
Думайте перед тим, як щось зробити.
Думайте перед тим, як щось зробити.
Поділитися новиною:
Раз на тиждень надсилаємо найприкольніше.
Го з нами.
ЩЕ ЦІКАВІ СТАТТІ