Click to order
Total: 
ПІБ
Ваш номер телефону
Місто доставки
Номер відділення Нової Пошти
Коментар для нас:
Спосіб оплати
Прокачайся разом з нами
Підписуйтесь на наш телеграм канал і тоді ви точно не пропустите наші круті статті

Лондон та магія. Євгеній Спис, у нього вийшло і у тебе вийде
14 Травня 2021

Лондон та магія. Євгеній Спис, у нього вийшло і у тебе вийде
14Травня 2021
Цей момент, коли ще 3 роки тому ти гуляв по Хрещатику, а сьогодні ти фокусник у Лондоні. Що? Це чарівна шафа телепортувала нашого героя туди? Та ні, гайз, звичайний літак.
Прочитавши історію фокусника Жені Списа, ви наповните своє життя магією та мотивацією.

Як це сталось?

Зараз мені 26, я працюю декоратором на будівництві в центрі Лондона, а у вільний час дарую людям магію своїми фокусами. З чого почалася моя любов до магії? І як я потоваришував з найкращим ілюзіоністом України, в якого 6 млн підписників на YouTube? Це дуже прикольна історія. Нехай розпочнеться магія!

Коли мені було 18, я працював екскурсоводом у кімнаті страху в Києві. Лякав людей, заводив їх у катувальні камери, розповідав про шкоду куріння та алкоголізму, демонструючи знищені легені курців та нирки алкоголіків у баночках з формаліном. Паралельно працював продавцем у магазині «Приколи та розіграші». Ця крамниця належала цій же кімнаті страху. Аби бути повноцінним консультантом-продавцем, я мусив знати про товари все. Щоб навіть Дядя Стен («Ґравіті Фолз») зі своєю «Хатиною див» мені позаздрив. Тож у якийсь момент я навчився «магічно» перебирати монеткою по пальцях, аби здивувати покупців. Одного дня, черговий раз показуючи відвідувачам фокус із монеткою, я помітив серед них 16-річного хлопця. Він був весь такий неформальний, з довгим волоссям, вибритим по боках. Тоді це взагалі вважалося чимось дуже незвичним. Коли всі відвідувачі розійшлися, він підходить до мене і каже:

- А ти шо, тіпа фокусник?

Я спокійно та впевнено відповідаю:

- Нуу даа, вмію пару приколів робити.

- Давай покажу тобі дещо.

Той хлопець бере мою монетку та показує якісь такі «чудеса» з нею, що в мене тоді просто очі на лоб повилазили. А потім він каже:

- Ти такого не вмієш? Можу тебе навчити, якщо хочеш.

Пізніше виявилося, що цим чувачком був Артур Томашевський. Зараз у нього 460 тисяч підписників у Instagram i 6 мільйонів - на Youtube. Тоді ми з ним тусили ледь не кожного дня: він навчав мене різних трюків, подарував першу колоду карт, колечко для фокусів.

Уявляєте? Мене навчав один з найвідоміших ілюзіоністів України. Знайомство з ним - це той самий момент, коли на мене надягнули «хоґвардський» капелюх і визначили мою подальшу долю фокусника.

Хто в армії служив, той у цирку не сміється

Через пів року розпочалася моя служба в армії снайпером-розвідником. В один з перших днів, коли нас усіх розподіляли за напрямками, на плацу були одразу всі 500 солдатів. Ну і я, довго не думаючи, почав показувати фокуси. Ніхто й не помітив, як через декілька хвилин прийшло до нас начальство. Ну вони й бачать, що велика купа людей зібралася навколо когось одного. Покликали мене у свій кабінет. Як зараз пам'ятаю: серце вискакує з грудей, руки тремтять, думаю: «Все, капець мені». На мій превеликий подив, вони просто попросили показати, що я там такого робив. Показую їм фокуси, а вони сидять здивовані такі, що капець.

Тоді начальство заводить мене на кухню в їдальню, щоб я ще там всім показав. Я приходжу, кажу до кухаря: «Окей, але якщо ви картоплі всім посмажите, такої з цибулею, тоді й покажу». А нас там, нагадую, 500 людей сидять голодні. Ну кухар і погодився. Я показав фокуси та з радісним обличчям пішов на обід, адже всі зараз будуть їсти смажену картоплю з цибулею. Але бачу на столах звичайний суп, такий армійський з цибулею. Я вже навіть засмутився. І тут через 2 хвилини мені урочисто кухар виносить деруни. Через всю столову так, щоб усі 500 людей бачили. Ні, мене після того ніхто не побив.

Перші замовлення

Коли я став повнолітнім по-американськи (21 рік), я почав працював офіціантом у ресторані з китайською кухнею «Брюс Лі», який знаходиться на Хрещатику. Оскільки з фокусами я не розлучаюся, тож показував їх і персоналу, і навіть відвідувачам (+100500 до чайових). Одного вечора якась компанія допізна святкувала свій корпоратив. А я вже так хотів додому, що думав, коли вони вже нарешті розійдуться. Бо коли ти працюєш з ранку до ночі, то бачити людей, які тусуються допізна, дуже складно. Тож я вирішив показати їм трохи фокусів. Це була дуже вдала ідея. Адже виявилося, що це святкувала свій корпоратив агенція, яка займається організацією свят. Один з гостей підійшов до мене і каже: «А давай з нами в човен, ми будемо тебе кликати виступати на різні свята ну і, відповідно, платити за це гроші».

Пройшло пів року, я вже за цю пропозицію навіть забув, як тут мені телефонує чоловік із тої агенції та пропонує виступити з фокусами на весіллі. Я погодився, адже додаткові кошти та досвід. Тоді моє шоу всім дуже сподобалося. Після того я вже кожного місяця мав по декілька замовлень.

Показуючи фокус, я кожен рух насичую містикою. Настільки сильно, що люди думають, що я можу думки читати або навіть вводити їх в гіпноз. Кажу тоді до людини: «Тсс, це магія. Нікому не розказуй, це буде наш з тобою секрет».

Магія в Лондоні

Мама мого друга жила та працювала вже довгий час у Лондоні. Одного дня ми якось бесідували з товаришем, а він каже: «Поїхали зі мною на роботу до Англії, там у мене мама, підзаробимо трохи грошей». Я погодився, а чому б ні?

Перші дні на батьківщині Шерлока Холмса я розпочав з активного пошуку роботи. Думаючи, як же «нарішати» грошенят, я натрапив на оголошення, що через пару днів буде бій Кличка і Джошуа. Можна буде прийти на безкоштовне зважування. Ну ми були б не ми, якби це пропустили. Сказав товаришу, вирішили, що треба йти. Через пару днів проходимо на локацію, стоїмо довгу чергу, шукаємо місця, де сісти. Ще залишається трохи часу до початку, як чуємо, що хтось ззаду говорить рідною українською. Я повертаюся до них:

- О, добрий день, я вже так скучив за мовою (третій день в Лондоні). Розкажіть, хто ви, звідки.

- Та от приїхали на бій подивитися, самі з Києва, святкуємо тут День народження друга.

- Слухайте, а я от фокусник, можу додати вашому святу трішки магії, якщо хочете.

Ох і довго вони вагалися, але все-таки погодилися. Назначили зустріч в ресторані в центрі Лондона, щоб обговорили деталі. На наступний день скинули мені адресу. Я приїхав, але вона виявилася неправильною. Адже чекав-чекав, а ніхто так і не прийшов, та й абонент був не абонент. То я просто розвернувся і поїхав додому. Коли був уже практично вдома, до мене дзвонять і питають: «Женя, ти де, не можемо тебе знайти». Ну я пояснив, що теж не міг їх знайти. Вони вибачилися і дали мені вже правильну адресу. Я приїжджаю. Заходжу в той ресторан, а він просто шикарний: золотий зал, кришталеві люстри, шкіряні стільці. Ця зустріч - просто суцільний офіціоз, мене ще ніхто ніколи так не зустрічав. Чую, як хтось каже: «This is celebrity, this is celebrity». Вони були приємно вражені моїми фокусами, тож погодили мій виступ. До речі, за моїми тодішніми мірками я отримав дуже багато грошей. Десь 200 фунтів (6500 грн), і ще й cab (таксі в Англії) за мною додому прислали. То це ще десь +100 фунтів. Усе це мене дуже змотивувало. Адже переїздивши до Лондона, думав, що вже перестану займатися фокусами, бо як же я без нормальної англійської, знайомств буду тут себе розкручувати. Але після цього я зрозумів, що все можливо. Ось так розпочалася моя кар'єра Лондонського фокусника.

З часом я почав розуміти, що фокуси приносять мені задоволення лише у вигляді хобі. Коли ж це, навпаки, моя основна діяльність та заробіток, я не так кайфую, як зазвичай.

А ти віриш в магію?

Для мене фокуси - це творчість. Це справжня магія, адже все неймовірне, що відбувалося зі мною в житті, відбувалося саме через фокуси. Те, про що я навіть не міг мріяти. Одного разу після виступу до мене підійшов чоловік. Він був дуже скептично налаштований стосовно фокусів, ніяк не реагував на них.

Каже: «Слухай, якщо ти зараз відгадаєш число, про яке я думаю, то тільки тоді я зможу назвати тебе справжнім фокусником». Я кажу: «Окей, давай». Хоча був впевнений, що це погана ідея, адже який шанс, що я дійсно вгадаю? І від «балди» назвав число 385. І я вгадав.

У чувака просто взірвався мозок. Він не міг повірити. У нього була неймовірна реакція. Там навіть без слів можна було зрозуміти, що він був вражений тим, що відбулося. Відтоді я точно зрозумів, що це моє.

Кожного разу, коли ви будете пробувати змінювати своє життя в кращу сторону, ви відчуватимете опір. Але це, насправді, хороший знак, адже означає, що ви намагаєтеся подолати власні бар'єри. Лише в такому випадку можна досягнути успіху.

Ви повинні самі зрозуміти, чим ви хочете займатися в житті та чому. Так, це довготривалий процес, але ніхто за вас це не вирішить краще.
Робіть те, що відчуваєте правильним. Не ховайте свій потенціал та навички тільки тому, що комусь вони здаються незрозумілими. І коли хтось вас запитає: «Хей, а як ти це зробив?», ви просто усміхнетесь йому у відповідь.
P.S.
P.S.

Мрійте - і ваші мрії здійсняться.

Мрійте - і ваші мрії здійсняться.

ЩЕ ЦІКАВІ СТАТТІ