Click to order
Total: 
ПІБ
Ваш номер телефону
Місто доставки
Номер відділення Нової Пошти
Коментар для нас:
Спосіб оплати
Прокачайся разом з нами
Підписуйтесь на наш телеграм канал і тоді ви точно не пропустите наші круті статті
ЛЮДИ

На кого полює проєкт «Рись»? Андрій Левченко та сафарі української традиційної музики

31 Жовтня 2020
Переглядів: 3527
ЛЮДИ
На кого полює проєкт «Рись»?
Андрій Левченко та сафарі
української
традиційної музики
31 Жовтня 2020
Переглядів: 3527
Поділитися новиною:
Андрій Левченко – це особистість, яка переверне ваше сприйняття української традиційної музики. Він є співзасновником музично-освітньої платформи «Рись», учасником гурту «US Orchestra», автором проєкту bubny.in.ua, дослідником та музикантом.
У сторітелінгу Андрій розповідає про справжню романтику експедицій у села, цінність традиційної музики та секрети, які приховує в собі традиційний інструмент – бубон. До речі, ви коли-небудь чули кавер на пісню гурту System Of A Down на цьому інструменті? Тут відеодоказ.

Які емоції від гри на українських традиційних інструментах?

Складно сказати, що я відчуваю, коли граю музику, адже кожного разу це інші відчуття. Я кайфую від самого процесу гри: розчиняюся та насолоджуюся. Виконання традиційної музики загалом ніби то нескладне. Але, окрім того, що я музикант, я ще й дослідник, тому іноді під час гри звертаюся до раціональної частини себе та намагаюся грати в певному стилі. Наприклад, Полтавському, Поліському, Південнокиївському, Наддніпрянському тощо.

Колись, ще перед знайомством з традиційною музикою, я грав рок. Так от, зараз із впевненістю можу сказати, що відчуття від традиційної музики набагато крутіші, а качає, до речі, не менше. Мене та моє оточення ця музика захоплює, запалює та мотивує. Кажу це щиро та без пафосу, адже я не вважаю себе людиною, яка стоячи на колінах рятує українську народну культуру. Мені це просто надзвичайно сильно подобається.

Стереотип про те, що традиційну музику грають лише старі люди – це досить такий непоганий стереотип. Адже гірше – це коли люди після фрази «українська традиційна музика» згадують хори в вишиванках, шароварах та віночках. Коли ми розповідаємо людям про традиційну музику, то стараємося уникати будь-яких асоціацій з цією «шароварщиною».
Кожен в музиці шукає своє. І я не намагаюся перетягнути ковдру на свою сторону та змусити вас її слухати. Але зараз розповім, чому я in love з українською традиційною музикою.
Андрій Левченко
По-перше, це музика, яку зазвичай виконували люди на професійному рівні. Наприклад, якщо це був скрипаль, то це людина, яка 60 років грає на цьому інструменті.

По-друге, кожна пісня має свою драматичну та поетичну лінію, в яких співаки розповідали свої історії, змальовували якісь життєві ситуації, оспівували пейзажі. При цьому вони використовували дуже делікатні метафори, ніжні назви чи гостро-іронічні слова. Я помічаю за собою, що чим більше перебуваю у цьому контексті, тим більше моя оптика сприйняття змінюється у порівнянні зі шкільними чи університетськими роками, коли я слухав рок та не відчував такої тонкої кореляції музики з текстами.

По-третє, це досить давня музика. Якщо говорити, наприклад, про обрядові пісні, то їм може бути близько 1000 років. І це просто дивовижний феномен.

По-четверте, імпровізаційність. Спочатку здається, ніби ця музика дуже консервативна та має свої строгі правила, адже її грають ще споконвіків. Але з іншого боку традиційна музика не зафіксована ні в нотах, ні в підручниках, тому кожен виконавець додає свою частинку до гри. Саме це є для мене великою перевагою: іноді слухаєш одну пісню, а в ній кожен куплет звучить по-різному. Чим більше я занурююся, тим більше таких дрібниць помічаю.
Українська традиційна музика – це наче джаз. Ми іноді збираємося з друзями за келихом вина, пива чи рому та обговорюємося якісь старі записи з експедицій.
Андрій Левченко

Як правильно почати знайомитися з українською традиційною музикою?

Тут є два варіанти, про які завжди згадують люди, які тепер теж у цій тусовці. Частина людей починала з прослуховування оригінальних записів – і для них це просто космос. Інша частина знайомилася з традиційною музикою, слухаючи вторинні (міські) гурти. Вони більш якісно записані, звучать відшліфовано та чітко. (Наприкінці сторітелінгу ви знайдете їх цілий список). Саме ці гурти є містком у світ традиційної музики, бо не всі готові одразу слухати аудіозаписи бабів та дідів, адже часто там є багато незрозумілого. Я сам пам’ятаю, коли тільки починав слухати записи якихось бабусь, то просто не міг розібрати слів. А потім проходить пів року – і все стає ясно. У таких записах/відео є правдивість та щирість, адже люди співали/грали/творили виключно для себе, відриваючись на «повну катушку».

«Експедиціо-патронус»

Найкращий рецепт, щоб познайомитися з українською традиційною музикою – це поїхати в експедицію. Моїм «вперше» була експедиція в Чернігівську область з гуртом «Божичі» на байдарках у 2013 році. Ми сплавлялися річкою, виходили в селах, записували на диктофон спів та гру старших людей. Це було дивовижно – як зараз пам’ятаю ці річки, дерева, ліси, захід сонця, багато діалектних слів, вимови, поетичності, якої в місті дуже мало або взагалі немає. Також щоразу по-новому дивуюся мудрій філософії бабусь та дідусів.

А перша експедиція з «Риссю» у нас була у 2014 році. Ми взяли машину та поїхали по селах компанією з 4-х людей. Експедиції – це крутий дослідницький азарт: знайти в селі щось таке давнє, старе, фактурне, про яке хочеться розповісти іншим та відтворити самому. Це нагадує процес, коли ви сидите в YouTube, вам попадаються всілякі референси, а серед них ви вже знаходите саме те, що вам подобається найбільше.

Коли ви об’їжджаєте, скажімо, 20 сіл під час експедиції, то складається якась загальна картина, з якої можна робити певні висновки. Наприклад, це частина Західного Полісся, тут типовий репертуар для цього регіону: особливий тембр, відчувається вплив репертуару з Волині; а тут дивний говір, тому очевидно, що це від переселенців і так далі.

«Клац» на традиційну українську музику та народження «Рисі»

Якось я їхав у метро і на переході зі станції «Палац спорту» на «Льва Толстого» побачив на сітілайтах гурт «Божичі», яких я вже згадував раніше. Я тоді саме покидав дез-метал гурт та шукав для себе іншу цікаву музику. На сітілайті була фраза: «Почуй голос предків». Стало цікаво, що ж це таке. Знайшов сайт гурту, подивився, чим вони займаються. Побачив, що вони їздять в експедиції. Згадав, що бачив їх на фестивалі «Трипільське коло» під Києвом. Послухав їхню музику в інтернеті, побував на традиційних танцях, написав їм на сайт та запитав, чи можна поїхати з ними в експедицію. Танці та експедиція стали вирішальними подіями, які перенесли мене на сторону української традиційної музики. 

Через деякий час ми з моєю дівчиною Катериною Капрою заснували проєкт «Рись». 
Як це було? 6 років тому молодими та гарячими ми почали цікавитися українською традиційною музикою: їздили в села Карпат, Полісся. Потім якось потрапили на воркшоп для громадських активістів, де йшлося про реалізацію свого проєкту чи ініціативи. Коли почали думати за ідею проєкту, то зрозуміли, що він має бути пов’язаний з традиційною музикою.

Метафора назви проєкту тісно пов’язана з Поліссям, адже там колись водилося багато рисі. Сьогодні їх залишилося дуже мало, як і традиційної музики. Після воркшопу ми поїхали в тижневу експедицію машиною, з якої й почався наш проєкт. 

Бубни? Хіба ці інструменти є не тільки в музеях?

44 бубни – саме стільки бубнів нам вдалося знайти та оцифрувати для проєкту bubny.in.ua. Половина з них – це музейні експонати з Києва, Львова, Миргорода, Переяслава, Житомира, Старокостянтинова тощо; інша половина – це моя особиста колекція.

Зараз у мене вдома близько 30-ти бубнів – це, до речі, найбільша збірка в Україні.

Як я їх шукав?
Буває, що люди знаходять у своїх родичів на горищах бубни та кажуть: «А давайте ми цю штуку виставимо на olx – раптом хтось купить». Це в кращому випадку їх виставляють на продаж, здають в музей чи зберігають (що взагалі дуже рідко), а найчастіше просто спалюють, як старе барахло. І так роблять не тільки з бубнами, а й з фотографіями, одягом, які насправді несуть велику цінність. Більшість своїх інструментів я купив на olx. (Це не реклама olx, якщо що).

Колись багато музикантів починали свою кар’єру саме з гри на бубні. Це простий для старту інструмент. Тому я теж подумав, що круто буде почати знайомство з традиційною музикою з нього. В процесі я зрозумів, що в цього інструмента дуже багато детективу та загадок, адже він найменш досліджений серед усіх інших. Коли я тільки починав, то люди грали переважно на таких радянських фабричних бубнах і майже ніхто не робив ці інструменти. Загалом, відомостей про них було небагато. Я подумав, ще все не так просто - має бути ще щось. Шукав музикантів, розпитував їх про створення інструментів, досліджував фото. Так народився проєкт bubny.in.ua. Також я викладаю відео з експедицій на Youtube-канал, на якому днями перевалило за 10 тисяч підписників.

А ще, наша платформа «Рись» за підтримки Українського культурного фонду запустила сайт із освітніми матеріалами про традиційну музику. Там, серед іншого, буде мій курс із гри на бубні для початкового та середнього рівнів. Тобто, навіть якщо ви ніколи не займалися музикою, ви все одно можете навчитися грати прийоми, які я записав в експедиціях безпосередньо від старих музикантів і дізнатися більше про основи цієї музики.

Що приховує в собі
«Таємна кімната» бубнів?

Якщо ви людина, яка не глибоко занурена в цю тему, то для вас буде несподіванкою, що раніше на бубон натягували котячу та собачу шкіру. Чому? Це один з найкращих матеріалів для якісного та насиченого звуку. Просто взяти кору берези чи листя пшениці, як ви розумієте, не можна було. Колись люди в селах не сильно панькалися з тваринами. Свіжа кумедна історія: нещодавно ми з дідом сиділи майстрували, він якраз вичиняв шкіру кози. Щось коментує, а потім каже: «Ну це не котяча шкіра, звісно. Але кота все одно шкода». Я здивувався, що в 78-річного консервативного діда є ніжні почуття до кота. Через 3 секунди він додав: «Він же мишей ловить». Тобто так, колись котів та собак вбивали спеціально та робили з них інструменти.

Ще мені розповідали історію, що бубни також робили з сома. Тобто знімали з риби шкіру та натягували на основу інструмента. В Африці це взагалі дуже популярний спосіб створення інструментів.

Не однією ДахоюБрахою

Кожен, хто думає про українську традиційну музику, одразу згадує гурт DakhaBrakha. Але фактично не можна сказати, що вони представляють українську традиційну музику. Наприклад, барабани, які вони використовують – родом з Африки. Але DakhaBrakha є своєрідним містком, який зацікавлює людей почати більше знайомитися з традиційною музикою. Людям стає цікаво послухати ще щось схоже – і таким чином вони дізнаються про українську музику щоразу більше.

Зараз гуртів, які грають українську традиційну музику небагато, але вони є. Наприклад, перший гурт в Україні, який був створений 40 років тому Євгеном Єфремовим – «Древо». Євгену Васильовичу спала на думку ідея співати в місті пісні, які він привозить з експедицій в села. Гурт існує до сьогоднішніх днів, а Євген Єфремов став фактично піонером традиційної музики в Україні. «Древо» породило й інші гурти, які зараз грають та співають українську традиційну музику: «Божичі», «Гуляйгород», «Михайлове Чудо», «Серпанок», «Щука-Риба», «Чорноморці», «Надобридень», «US Orchestra», «Буття», «Сільська музика».

Хімія з музичними інструментами

Щоб зробити бубон, треба змайструвати багато маленьких деталей. До речі, інколи це буває досить нудно. І от коли я всіх їх з’єдную докупи, натягую шкіру, то мене переповнюють відчуття, ніби щойно сталося маленьке чудо. Тому що з металу, дерева та шкіри утворюється дещо кругле, що відтворює чудовий звук. Для мене це справжня хімія, яка повністю пронизує моє тіло.

Проєкт «Рись» (нашій редакції дуже подобається дизайн) надихає не лише його творців, а й кожного, хто з ним вперше знайомиться. Адже, коли ти бачиш людей, які горять своєю справою – це мотивує та додає заряду позитиву. Засновники проєкту доводять, що найважливіше в житті – це займатися тим, що приносить задоволення протягом усього робочого процесу, а не лише тоді, коли приходить «зепешка».
P.S.
P.S.
Не бійтеся шукати нове у старому і любіть те, що ви любите!
Не бійтеся шукати нове у старому і любіть те, що ви любите!
ЩЕ ЦІКАВІ СТАТТІ
Поділитися новиною:
Раз на тиждень надсилаємо найприкольніше.
Го з нами.