Click to order
Total: 
ПІБ
Ваш номер телефону
Місто доставки
Номер відділення Нової Пошти
Коментар для нас:
Спосіб оплати
Прокачайся разом з нами
Підписуйтесь на наш телеграм канал і тоді ви точно не пропустите наші круті статті

10 питань, які ви соромились поставити психологу
30 Травня 2020

10 питань, які ви соромились поставити психологу
30 Травня 2020
У вас виникало коли-небудь в голові питання, яке б ви хотіли поставити психологу, але боялися чи соромилися? Думаємо, що так. Ми зробили це замість вас - поставили найбільш банальні запитання, які точно цікавлять багатьох.
Відповіла на них Анна Мельник, практикуючий психолог, магістр клінічної психології, когнітивно-поведінковий консультант і, зараз барабанний дріб, - старший лейтенант запасу. Окрім того, Аня веде найбільший блог про психологію в Instagram та створює власні настільні ігри.

1. Психолог - це як стоматолог: треба ходити на консультацію раз на 3 місяці?

Ні, в жодному випадку. Психолог - це не як стоматолог. До психолога частіше звертаються тоді, коли є конкретний запит. Наприклад, щось непокоїть, важко зробити вибір, не розумієте, чому не можете досягти цілей, не можете побудувати здорові стосунки тощо. Коли є конкретне питання, з яким можна прийти до психолога, тоді й зрозуміліша ціль звернення та ціль, до якої йдуть клієнт та психолог. Часто буває так, що люди приходять у терапію просто аби було, не маючи конкретних цілей. Відповідно, така робота може продовжуватися довго, а результати будуть розмиті.

Коли ми приходимо до стоматолога, то лікар сам шукає причину болю, розповідає нам її та самостійно її вирішує. Нам потрібно просто спокійно лежати. А з психологом це робота 50 на 50. На консультації людина вчиться, які питання потрібно собі ставити та яким чином шукати на них відповіді. Тому вже навіть після першої консультації в неї можуть бути сформовані навички, завдяки яким вона зможе самостійно допомагати собі з розв'язанням проблем.

2. А мені точно допоможуть за 10 сеансів?

Такої конкретної цифри в психології, на жаль, не існує. Не буває такого, що з таким-то запитом вам потрібно стільки-то консультацій. Усе залежить, як від клієнта (його включеності в роботу, можливостей аналізувати, думати, розширювати власну призму світогляду, приймати нову інформацію, давати відповіді), так і від спеціаліста (наскільки гнучко він вміє мислити, скільки технік та методик знає та стільки досвіду має). Якщо запит нескладний, то зрозуміло, що сеансів буде менше. Але якщо у вас є 3-4 різних проблемних запити, то за годину їх аж ніяк неможливо вирішити. Тобто все відносно та індивідуально.

3. Мої проблеми залишаться лише між нами ж, правда?

Правда на 100%. Конфіденційність - це одна з найголовніших складових Етичного кодексу психолога. Якщо психолог хоче публічно розповісти про ситуацію клієнта, то він повинен запитати дозволу. «Чи не проти ви, якщо я анонімно використаю розмову з нашої бесіди у своїй статті, науковій роботі чи книзі?».

Окрім конфіденційності, можна додати ще такі пункти з Етичного кодексу, як:
- Компетентність. Кожен психолог відповідальний за те, що він отримає базову освіту (4-5 років за напрямком "психологія").

- Повага до всіх. У жодному разі психолог не може знецінювати проблеми клієнтів. «Ось це проблема? Ви з цим до мене прийшли? Діти в Африці голодують. А ви хвилюєтеся через те, що не можете вибрати між двома класними хлопцями?». Хороший спеціаліст емпатично та з розумінням ставиться до кожної проблеми клієнта, якою б вона не була.

- Пояснення технік методик, з якими працює психолог. «Чи зрозуміло вам, чи комфортно, чи готові ви це проходити?». Такі питання дуже важливо ставити.

- Відповідальність. Не наносити шкоду.

- Чесність. Кожен психолог - це, перш за все, людина, і він має усвідомлювати особистісні межі. Тому є такі теми в психологів, за які вони не можуть братися, адже вони в них не до кінця пропрацьовані. Наприклад, у психолога 3 місяці тому розлучилися батьки, він сам ще відчуває переживання з цього приводу. Хороший спеціаліст повинен перенаправляти людину з таким самим запитом до іншого психолога чи психотерапевта. Адже в його голові може відбуватися купа різних проєкцій на особистий досвід, і це вже буде схоже на дружній діалог, а не на професійну консультацію.

4. Поговоримо - і все, мені стане легше?

Тут складно відповісти за роботу всіх психологів. У моєму випадку 80% клієнтів дійсно після розмови почуваються краще. Звідки я це знаю? На початку та наприкінці консультації прошу клієнта оцінити свій стан тривожності по 20-бальній шкалі. Також дивлюсь, чи є в людини хвилювання, як вона себе поводить, як будує речення і так далі. Вже в залежності від цих заміток, я будую план роботи з ним. І зазвичай наприкінці сеансу 17-18 балів, які були на початку, падають до 2-3.

5. Може мені спочатку піти здати аналізи, а потім до вас?

Я думаю, що для деяких людей це точно не буде зайвим. Як мінімум, я би кожному радила здати аналіз на рівень вітаміну D. Останні дослідження показуються, що понад 80% дорослого населення України мають дефіцит цього вітаміну в організмі. Це впливає на погіршення настрою, лінь, небажання будь-що робити, також падає впевненість в собі та не хочеться будувати цілі. У кінцевому варіанті це може навіть призвести до клінічної депресії.

Але психологи не виписують направлень на аналізи та не можуть призначати ліки. Цим займаються спеціалісти (і психіатри, і психотерапевти), які мають медичну освіту.

6. Психолог і психотерапевт: смисл однаковий, просто слова різні, так?

Психолог і психотерапевт - це про одну сферу діяльності, але про зовсім різний рівень кваліфікації. Щоб стати психологом, потрібно закінчити 4-5 років університету на спеціальності «психологія». Щоб стати психотерапевтом, потрібно отримати додаткову освіту (ще плюс 4-5 років).

Психотерапевт працює зі складнішими ситуаціями. Уявіть собі айсберг. Ось цей верх айсберга, який ми бачимо над водою - це проблеми, з ним працюють психологи, а все що знаходиться під водою - компетенції психотерапевта. Наприклад, певні травматичні спогади з дитинства, клінічна депресія, тривога, тривожні розлади, фобії.

7. Як побачити, що психолог - не шарлатан якийсь, а нормальний?

У наш час розрізнити нормального психолога від шарлатана стало легше. Тому що часто психологи мають свої особисті сторінки в соцмережах, де кожен може поспостерігати за ним певний час та зрозуміти, що це за людина.

Не кожен психолог підійде конкретно вам. Є дуже багато напрямків, за якими працюють психологи, тому кожен використовує різні інструменти з психотерапії. Якщо вам некомфортно під час розмови з ним, можливо, ви відчуваєте, що він вас зневажає, знецінює ваші проблеми або ж грає в бога. Тобто думає, що він краще знає, як ви повинні жити. Ось таких людей я б віднесла до шарлатанів. Психолог не може знати, як вам краще. Він лише ставить запитання, щоб ви самі зрозуміли, як вам краще.

Але на шарлатана ви точно попадете, якщо подзвоните по оголошенню, яке висить на стовпі з назвою «порчу вижену, коханого приворожу».

8. У мене було таке собі дитинство - це через це в мене зараз так багато загонів?

Дитинство точно має певний вплив. Але також ми не можемо заперечувати ті факти, що на минулому тижні або рік тому могло трапитися щось, що сильно нас змінило. Тому я надаю перевагу дивитися на картинку загалом.

Що на мою думку варто проаналізувати саме з дитинства? Те, в якій атмосфері ми росли, яку модель поведінки спостерігали та які норми стали для нас звичними. Але, як не крути, в дорослому віці ми маємо достатньо розвинений мозок, щоб додавати якісь нові формати взаємовідносин та поведінки в наше життя. Чим більше ми в дорослому віці це аналізуємо та порівнюємо, тим менший вплив має на нас «таке собі» дитинство.

Якщо говорити про серйозні травми з дитинства, то тут вже потрібна травмофокусована терапія, яка допомагає перезаписати спогади та впоратися з проблемами, які виникають в дорослому віці.

9. Мені навіть думати соромно про те, що треба йти до психолога. Це ок?

Чому взагалі під час цього з'являється сором? Тому що є певна стигматизація цієї професії. Безліч разів чула від людей: «Я що ненормальна, щоб йти до психолога?». Тобто ми самі собі нав'язуємо думку, що ми ненормальні. Тільки останніх 5-6 років d Україні все йде до того, що ця стигматизація зменшується. Тобто людям навпаки вже стає цікаво отримати цей досвід, і вони дійсно хочуть спробувати відвідати психолога.

10. Чому мій друг Вася зміг самостійно вирулити проблему, а я не можу? Я гірше нього?

Ні, ні в якому випадку ти не гірший. Немає поняття «кращий» чи «гірший», коли це стосується «вирулення» психологічних проблем. Просто у когось може бути вищий рівень стресостійкості, більше життєвого досвіду з подолання травматичних проблем. Якщо Вася вже з 18 років був самостійним: сам заробляв собі на життя, досягнув певного успіху, рано зазнав невдачі, то він вже знає, що в житті не все так просто дається. Він вже більшою мірою готовий долати різні негаразди, які будуть попереду.

А, наприклад, у Петра не було такого досвіду, адже йому все завжди легко давалося: викладачі ставили хороші бали за гарні очі, батьки допомагали фінансово. Але в один момент Петро іде на свою першу роботу, де в нього далеко не все йде "як по маслу" та його звільняють. Скоріше за все, Петру буде складніше, бо для нього це буде новий життєвий досвід.
Піклуватися про себе - це кароч норм тєма і взагалі вклад у свій розвиток та самопізнання. Це найбільш затребувана ділянка роботи кожної сучасної людини. Психолог - це спеціаліст, який може вам у цьому допомогти.
P.S.
P.S.

Боятися психологів = боятися самих себе.

Боятися психологів = боятися самих себе.

ЩЕ ЦІКАВІ СТАТТІ